Імплементація МКХ-11 в Україні

20 травня 2019 року у Женеві ВООЗ офіційно представила МКХ-11 на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я. Цей документ містить найбільш повний і систематизований перелік відомих та визнаних доказовою медициною хвороб і станів. 

МКХ-11 є інструментом для медичних працівників, страхових компаній і використовується для прийняття рішень у системі охорони здоров’я по всьому світу. Над розробкою нової версії МКХ працювали понад 300 фахівців з 55 країн, а сам процес тривав більше 10 років.

Коротка історія 

Перша версія МКХ була розроблена в 1893 році під назвою «Міжнародна класифікація причин смерті». Вона мала на меті полегшити статистичний облік і вивчення захворювань. Протягом XX століття класифікація зазнала суттєвих змін і вдосконалень, “адаптувалась” до нових медичних знань та соціальних потреб.

З кожним новим виданням (МКХ-2, МКХ-3, МКХ-4 і т.д.) система ставала дедалі більш детальною і всеохоплюючою. Однією з найзначніших змін у МКХ стало виключення патологізуючих діагнозів, які стосувалися ЛГБТІК+ спільноти. У 1973 році Американська психіатрична асоціація виключила гомосексуальність з «Діагностичного та статистичного посібника психічних розладів» (DSM), а в 1990 році ВООЗ виключила гомосексуальність з МКХ-10. Цей крок став важливим символом у боротьбі за права людини, підкреслюючи, що сексуальна орієнтація не є захворюванням. Але діагноз F64.0 залишився. 

МКХ продовжує еволюціонувати, адаптуючись до нових знань і соціальних змін. Виключення патологізуючих діагнозів для ЛГБТІК+ спільноти стало важливим кроком у напрямку визнання прав людини та медичного гуманізму. Система класифікації захворювань не лише відображає медичну практику, але й соціальні цінності.

Важливість МКХ-11 для транс*спільноти 

Завдяки єдиній системі класифікації, медичні працівники можуть точніше діагностувати та лікувати пацієнтів: це впливає не тільки на подальші методи втручання, а й дозволяє змінити законодавчі засади. 

Це особливо важливо для транс*спільноти, адже у попередній версії міститься патологізуючий діагноз F64.0 (“Транссексуалізм”). По суті трансґендерність розглядається як психічний розлад А вже в останній (11 версії) йдеться про те, що трансґендерність використовується для опису людей, чия ґендерна ідентичність відрізняється від статі, зафіксованої при народженні.

В МКХ-11 трансгендерність розглядається як один із варіантів гендерної ідентичності. Нова редакція класифікації перемістила відповідні діагнози до розділу «Стани, пов’язані з сексуальним здоров’ям», а саме:

[HA60] Гендерна невідповідність у підлітковому та зрілому віці;  

[HA61] Гендерна невідповідність у дитячому віці;  

[HA62] Гендерна невідповідність неуточнена.

Виключення трансгендерних ідентичностей з категорії психічних розладів є результатом багаторічних наукових досліджень, які показують, що ці стани не мають психічного підґрунтя. Класифікація їх як психічні розлади призводила до стигматизації транс*людей, що негативно впливало на їхнє життя.

Здавалося б, що зміниться? Але фахівці та фахівчині, які працюють з транс*спільнотою, керуються Уніфікованим клінічним протоколом «Гендерна дисфорія». У паспортній частині документу згадується діагноз F64.0. Власне, якщо такого поняття більше не існує, постане задача трансформації Уніфікованого клінічного протоколу. Не зважаючи на виклики, з якими стикаються транс*активіст_ки та бюрократичною рутиною, ГО “Когорта” готова допучитись до процесу і надати практичні рекомендації.

Імплементація в Україні 

“Коли я думаю про МКХ, проводжу паралелі, — каже Анна Старко, SMM-менеджерка та регіональна координаторка ГО “Когорта” у Львові, — ще 15-20 років тому ми не користувались месенджерами, доступ до інтернету був далеко не у всіх. Те ж стосувалось і медицини: наприклад, записатись до лікаря онлайн було фантастикою, потрібно вистояти чергу або звернутись через реєстратуру. Якщо не зважати на прогрес, не оновлювати наші знання та користуватись тим, що “і так непогано працює”, ми повернемось до кам’яної доби. Багато хто зауважує: є МКХ-10, чому не залишити її? Але… якщо хтось не бачить проблему, не це означає, що її не існує”.  

У червні 2024 року відбулось засідання Робочої групи щодо розробки пропозицій до

програм, націлених на потреби спільноти транс*людей Комітету з програмних питань Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу. 

Під час проведення зустрічі ми не тільки аналізували поточні активності громадських організацій, що працюють у сфері транс*здоров’я, а також попросили Інну Ірискіну (транс*активістку координаторку трансгендерного напряму ГО «Інсайт») про коментар: вона надала інформацію щодо  імплементації МКХ-11 в Україні. Повідомлено, що з осені 2023 року стан імплементації залишається незмінним. Документ перекладено в ЦГЗ, триває процес розгляду.

На жаль, у зв’язку з війною в Україні, багато ініціатив призупинені, адже суспільство і громадський сектор більше сфокусовані на питаннях армії. Проте права транс*людей все ще порушуються: під час повномасштабного вторгнення з’явились нові виклики, нові проблеми, з якими раніше спільнота не стикалась. Тому, незважаючи на складний час, ми продовжимо боротьбу за права, медичну адвокацію та можливість брати участь у житті світової спільноти. 

Цю публікацію було підготовано та опубліковано ГО «Когорта» в рамках проєкту «Зміцнення стійкості та потенціалу транс-організацій для захисту прав на юридичне визнання статі в регіоні Великого Південного Кавказу, постраждалого від конфлікту», який реалізується Right Side Human Rights Defender NGO та фінансується UK International Development від уряду Великобританії.