Зриваючи квіти, весну не зупинити: День видимості трансгендерних людей у 2025 році

31 березня — Всесвітній День видимості трансгендерних людей. Цю дату започаткувала відома активістка Рейчел Кренделл у 2009 році, адже існувала тільки одна «велика» дата: День пам’яті.

Цього дня ми не лише відзначаємо внесок трансгендерної та небінарної спільноти, але й нагадуємо про виклики, які досі стоять перед нами. В Україні триває боротьба за права трансгендерних людей, і ключовим кроком на цьому шляху є прийняття законопроєкту 5488.

Чому законопроєкт 5488 важливий?

Законопроєкт №5488 пропонує додати злочини з мотивів нетерпимості до обтяжувальних обставин за адміністративне правопорушення. Наразі зловмисник може отримати штраф до 17 тисяч гривень, однак після ухвалення проєкту закону йому загрожуватиме кримінальне провадження та до п’яти років позбавлення волі.

Це означає, що тепер кривдники, мотивом злочинів яких є гомофобія і трансфобія, не зможуть уникнути покарання чи вчерговий раз придумати, як себе виправдати.

Імплементація МКХ-11: це «на часі»?

Ще однією важливою зміною, над якою ми працювали, має стати імплементація в Україні МКХ-11 (Міжнародної класифікації хвороб 11-го перегляду), яка виключає трансгендерність зі списку психічних розладів. Це означає, що трансгендерні люди більше не вважатимуться «хворими» лише через свою ідентичність, що є важливим кроком до депатологізації та захисту прав.

Звісно, для того, щоб описати усю нашу діяльність за минулий рік, знадобляться десятки статей. Проте сьогодні ми хочемо всього лише наголосити: трансгендерні люди — такі ж громадяни і громадянки, і ми маємо право на життя.

Коли нас намагаються змусити мовчати, ми говоримо ще голосніше

30 березня 2025 року ГО «Білкіс» планували провести акцію до Дня видимості трансгендерних людей, але її було зірвано. Проте голос спільноти не змусити замовкнути: керівниця параюридичного проєкту ГО «Когорта» Анна Старко вийшла на одиночний пікет, щоб нагадати: ми все ще тут, ми стоїмо на захисті незалежності та боремось за перемогу України на рівних.

«Зриваючи квіти, весну не зупинити, — Анна розповідає про свою акцію з посмішкою, — чи мені було страшно? Чесно кажучи, я вже втомилась боятись. Нам постійно здається, наче боротись мають інші люди. Але це не так. Пригадуючи активістів та активісток, наприклад, Маршу Джонсон, завжди думаю, як вони витримали? Що їх надихало? А тепер, в Україні, ми добре розуміємо їхні почуття, і готові продовжувати цей шлях».

Ми не зупинимось. Ми будемо боротися за рівність, за визнання, за безпеку. І сьогодні, у День видимості трансгендерних людей, ми закликаємо кожного, кожних і кожну підтримати трансспільноту. Бо разом — ми сила!