«Шелтер дійсно може врятувати життя»: як транс*люди знаходять прихисток та захист
З початку повномасштабної війни, яку ініціювала росія проти України, минуло 2 роки. За цей час мільйони українців лишились без домівок: хтось був змушений покинути рідне місто, хтось втратив житло внаслідок ракетних обстрілів. Мабуть, житло наразі є чи не найбільшою проблемою, адже далеко не всі можуть орендувати його або придбати.
Особливо важко людям зі спільноти: наче недостатньо постійних обстрілів, відсутності роботи, втрати зв’язків… Багато транс*людей, які не покинули Україну, поневіряються, боячись звернутись по допомогу. Прихистки, де прийняли, можна перелічити по пальцях.
ГО “Когорта” продовжує забезпечувати шелтер для трансгендерних та небінарних людей в Одесі завдяки підтримці OutRight Action International. Тут, у безпечних та комфортних умовах, у різний час знайшли прихисток більше 70 транс*людей. Кожен та кожна, кожні мають свою історію. Хтось переїхав з гарячих точок, інші втратили заробіток або стали жертвами домашнього, гендерно зумовленого насильства, потрапили у непросту історію.Всі ці люди змогли отримати вчасну та так необхідну підтримку у одеському прихистку.
Сьогодні хочемо познайомити вас з Віктором — художником та фрілансером, який проживає у прихистку.
Добрий день, Вікторе! Будь ласка, розкажіть трохи про себе.
Добрий день усім! Мене звати Віктор. Мені 20 років. Я — художник та фрілансер, транс*хлопець, який має багато ідей. Наразі я поки не маю вищої освіти, покинув вищий навчальний заклад. Я мешкаю в одеському шелтері разом з іншими людьми. Мені важливо поділитись враженнями і трохи “відкрити двері”.
Скільки часу Ви вже проживаєте тут?
Орієнтовно 2.5 місяці. Зараз я не маю офіційної роботи, фріланс приносить задоволення, але він часто нестабільний; немає можливості сплачувати за житло. Прихисток який забезпечує ГО “Когорта” — це просто ідеальне місце, де я можу не боятись, що одного дня просто виженуть на вулицю.
Як Ви адаптувались до життя з незнайомими людьми? Мабуть, тут у всіх різні характери?
Адаптуватись доволі просто, і ось чому: навіть попри різні характери, люди тут поважають один одного та особисті межі. Ми намагаємось синхронізувати звички у побуті, щоб було комфортно. Регулярно проводяться заходи; ми навчаємось, підтримуємо один одного та інших.
Чи відрізняється життя у шелтері для транс*людей від життя в інших прихистках?
Я не бував раніше у шелтерах, але впевнений, що так. Ми дуже схожі, у всіх подібні проблеми… Коли поруч транс*люди або просто квір-персони, не доводиться приховувати багато речей. У шелтері ми, насправді, проходимо один і той самий шлях. А ще можу вільно спілкуватись та не боятись.
Зараз багато прихистків, на жаль, закриваються. Що б Ви хотіли сказати людям, які підтримують такі програми?
Хочу сказати так: шелтер дійсно може врятувати життя. Я, ми всі — дуже вдячні за підтримку. І допомогти можна по-різному: простий донат, речі першої необхідності… Під час війни це просто безцінно.
Ми дуже вдячні партнерам, завдяки яким життя такого проєкту можливе. Невідомо, скільки ще триватиме війна, але кожна людина заслуговує на задоволення елементарних, базових потреб. Зокрема дякуємо Outright International — міжнародній правозахисній організації, яка підтримує ЛГБТІК+ спільноту України в важкі часи.
Якщо ви також потребуєте допомогу — параюридичну, психологічну, хочете відвідати події у 10 регіонах України, прагнете долучитись до різноманітних активностей ГО “Когорта”, звертайтесь. Ми відкриті!