Між законом і реальністю: з якими юридичними викликами стикаються транс*люди в Україні під час війни
Особливості транс*переходу в Україні у 2025 році в умовах воєнного стану
У 2025 році питання юридичного визнання гендеру та проходження транспереходу в Україні залишається складним і фрагментарно врегульованим. Попри наявність певних законодавчих норм, відсутність єдиного алгоритму дій державних органів створює численні правові колізії для транслюдей. Про ключові проблеми, з якими стикається спільнота, розповідає Денис Дрождей, старший параюрист ГО “Когорта”, професійний юрист, який спеціалізується на питаннях правового захисту ЛГБТІК+ людей.
Інтерв’ю з Денисом Дрождеєм
— Денисе, з якими головними юридичними проблемами стикаються транс*люди в Україні під час воєнного стану?
Найгостріша проблема — це відсутність єдиного алгоритму взаємодії територіальних центрів комплектування (ТЦК) із транс*спільнотою. Станом на 2025 рік законодавство не містить затвердженого порядку постановки на військовий облік або зняття з нього транс*людей після зміни статевої належності. Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 (у редакції від 16.05.2024 №563), облік ведеться за даними державного реєстру на основі актів цивільного стану та документів, що посвідчують особу. Але спеціальної процедури для осіб, які пройшли юридичне визнання гендеру, не існує. ТЦК фактично діють на власний розсуд, через що виникають колізії між паспортними даними та військовим обліком. Таким чином, рішення щодо зняття з обліку, бронювання чи мобілізації ухвалюються індивідуально, що суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у статті 8 Конституції України.
— Чи можуть транс*люди виїжджати за кордон без порушення закону?
Формально законодавство не забороняє перетин кордону транс*особам, але на практиці вони часто стикаються з упередженим ставленням прикордонників. Через відсутність чітких інструкцій щодо осіб, у яких дані в паспорті не збігаються із зовнішністю чи з інформацією у військово-облікових документах, прикордонна служба може вимагати військовий квиток навіть тоді, коли особа має жіночий паспорт. Такі дії порушують статтю 33 Конституції України (право на свободу пересування) та статтю 8 Закону України “Про захист персональних даних”, яка забороняє дискримінаційне використання відомостей про стать чи стан здоров’я.
— А що відбувається у сфері медицини? Чи мають транс*люди рівний доступ до медичних послуг?
На жаль, ні. Ми продовжуємо отримувати повідомлення про відмови у наданні медичної допомоги або психіатричного супроводу, необхідного для зміни документів чи отримання довідки про корекцію статевої належності. Такі випадки прямо порушують статтю 49 Конституції України (право на охорону здоров’я). Медичні установи зобов’язані керуватись Наказом МОЗ №972 від 05.10.2016, який регламентує порядок надання допомоги людям із гендерною дисфорією. Якщо медзаклад безпідставно відмовляє у послузі, особа має право подати скаргу до НСЗУ, МОЗ або звернутись до суду в порядку адміністративного судочинства (ст. 19, 55 Конституції України; ст. 5, 6 КАС України).
— Які зміни, на вашу думку, необхідні для поліпшення ситуації?
Насамперед слід внести зміни до підзаконних актів Міністерства оборони та Міністерства охорони здоров’я. Україна потребує єдиного алгоритму обліку, документування та доступу до медичних послуг для транс*осіб. Це дозволить усунути суб’єктивність рішень на місцях і забезпечити дотримання базових конституційних прав.
Денис Дрождей підсумовує:
“У 2025 році трансперехід в Україні все ще залишається складним і юридично не до кінця врегульованим процесом. В умовах воєнного стану транслюди стикаються не лише з дискримінацією, але й з інституційною невизначеністю — від ТЦК до прикордонної служби та системи охорони здоров’я. Вирішення проблеми потребує комплексного підходу та чіткої державної політики щодо правового визнання гендеру.”
Матеріал створено громадською організацією «Когорта» за фінансової підтримки Національної трансгендерної коаліції в рамках Національної медіа-кампанії щодо правового визнання гендеру, що є частиною регіонального проєкту « Посилення доступу до правосуддя щодо правового визнання гендеру шляхом позасудового відшкодування порушень прав людини щодо трансгендерних людей у Вірменії, Грузії та Україні» , що реалізується Національною трансгендерною коаліцією у партнерстві з громадськими організаціями «Теміда» та «Когорта» за фінансової підтримки Європейського Союзу та Чорноморського фонду регіонального співробітництва. Його зміст є виключною відповідальністю громадської організації «Когорта» та не обов’язково відображає погляди Національної трансгендерної коаліції, Європейського Союзу чи Чорноморського фонду регіонального співробітництва.